Регуляторні аспекти зони вільної торгівлі

Віктор Демченко, начальник Управління митно-тарифного регулювання Департаменту адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання ДФС, нагадав, що з 1 січня 2016 р. набув чинності Розділ IV Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом (далі — Угода про асоціацію), яким передбачено створення зони вільної торгівлі (далі — ЗВТ) між її сторонами. У рамках Угоди про асоціацію митниці ДФС здійснюють видачу сертифікатів з перевезення форми «EUR.1» (далі — сертифікат з перевезення) під час експорту товарів з України до країн ЄС. Сертифікат з перевезення товарів з України за формою «EUR.1» видається під час або після здійснення експорту. Термін дії сертифіката та декларації інвойс обмежений у часі і становить 4 міс.

На сьогодні в Україні існує близько 160 територіальних відділень ДФС, де проводиться митне оформлення товарів, на які видаються сертифікати з перевезення, а кількість працівників ДФС, уповноважених на видачу сертифікатів, становить 433 особи. У подальшому їх кількість буде збільшуватися.

Про основні аспекти ЗВТ розповіла Тетяна Давиденко, начальник відділу митно-тарифного регулювання Київської митниці ДФС. Вона зазначила, що Угода про асоціацію розрахована на поетапне зниження ставок ввізного мита протягом наступних 10 років. На деякі товарні позиції зниження відбувається в перший же рік, а на інші — лише через 3 роки.

Преференції (пільги) застосовуватимуться лише до товарів, що походять з Європейського Союзу або України за умови подання одного з таких документів:

• сертифіката з перевезення товару EUR.1 — документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної держави або країни вивезення;
• декларації інвойс — надана експортером заява, зазначена в інвойсі, повідомленні про доставку чи будь-якому іншому комерційному документі, який описує товари, що розглядаються, досить детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати і надати преференційне походження.

У разі відсутності чи неналежного оформлення вищезазначених документів митне оформлення здійснюється на загальних підставах з поданням наступних документів:

• сертифіката про походження товару — документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий її компетентним органом;
• засвідченої декларації про походження товару — це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями.
• декларації про походження товару — це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв’язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару;
• сертифіката про регіональне найменування товару — це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів цих документів. Також у разі втрати сертифіката з перевезення товару приймається його офіційно завірений дублікат.

Для видачі митницею ДФС сертифіката з перевезення, експортер або його уповноважена особа повинна надати такі документи:

• заяву, що містить декларацію від експортера;
• заповнену відповідно до вимог Угоди про асоціацію електронну копію сертифіката перевезення та оригінал бланка сертифіката про походження товару (у разі наявності його в експортера);
• документи, що підтверджують преференційне походження товарів з України, у разі якщо це перша поставка таких товарів до країн ЄС.

Для зручності суб’єктів господарювання сертифікати з перевезення видаються не за місцем їх державної реєстрації, а експортер сам обирає місце отримання цього сертифіката. Також суб’єкти господарювання для отримання преференцій на їх товар можуть використовувати й декларацію інвойс, якщо загальна вартість товару не перевищує 6 тис. євро. Для того щоб отримати преференції за декларацією інвойс, експортерам необхідно в ній зазначити інформацію про преференційне походження товару, якщо вони на 100% впевнені, що він має українське походження і повністю відповідає протоколу 1 Угоди про асоціацію. Тобто товар повністю вироблений або достатньо перероблений на території України, щоб отримати основні характерні риси повністю виготовленого товару. Це важливо тому, що відповідальність за недостовірність даних, зазначених в інвойсі, покладається на експортера.

Угодою про асоціацію передбачено, що в разі наявності сумнівів у митних органів ЄС щодо зазначеної інформації в інвойсі на експорт товару з України, вони можуть її направити українським митним органам на перевірку (верифікацію). У такому разі експортер повинен буде надати митним органам України всі документи, які підтверджують преференційне походження товару. Якщо експортер не зможе це довести, митні органи України направлять до митних органів ЄС інформацію, що експортер зазначив недостовірну інформацію і на експортований товар буде донараховано мито. Це в подальшому також може ускладнити проходження митного контролю з ЄС.

Також спікер зазначила, що Угодою про асоціацію було передбачено можливість для українських експортерів отримати статус уповноваженого (схваленого) експортера, який дає ряд переваг. Для отримання цього статусу експортер має відповідати таким критеріям:

• здійснення зовнішньоекономічних експортних операцій з товарами преференційного походження з України не менше 1 року до дня звернення до митниці із заявою про отримання статусу уповноваженого (схваленого) експортера;
• відсутність до дня звернення до митниці із заявою про отримання статусу уповноваженого (схваленого) експортера порушень правил визначення преференційного походження товарів, встановлених угодами, виявлених за результатом верифікації (перевірки достовірності) сертифікатів про походження (перевезення) товару з України та/або декларацій;
• відповідність товару, який експортується, правилам визначення преференційного походження товарів, встановленим Угодою про асоціацію;
• забезпечення в порядку, встановленому чинним законодавством, моніторингу виробництва товару та первинної документації, пов’язаної з таким виробництвом, що підтверджують преференційне походження товару з України.

На сьогодні вже 8 експортерів отримали статус уповноважених експортерів.

У разі надання суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності статусу уповноваженого (схваленого) експортера він отримує особистий код авторизації в митниці, який діє безстроково. Його наявність надає експортеру право незалежно від вартості товару самостійно декларувати країну походження в декларації інвойс. Тобто таким експортерам не потрібно звертатися до митного органу України та отримувати сертифікат перевезення. Статус уповноваженого експортера може бути анульований лише в кількох випадках. Зокрема, подання експортером відповідної заяви; ліквідація юридичної особи — уповноваженого (схваленого) експортера; порушення правил визначення преференційного походження товарів, встановлених угодами, що експортуються уповноваженим експортером та ін. А в разі виявлення в уповноваженого експортера порушень у декларації інвойс чи сертифікаті з перевезення, який не зможе надати документи щодо походження товару, його позбавляють статусу уповноваженого і в подальшому він не зможе повторно його отримати.

Стосовно імпортерів спікер зазначила, що для отримання преференції під час ввезення товарів з країн ЄС на митну територію України імпортери повинні надати 1 з 2 документів: сертифікат перевезення або декларацію інвойс, яка має бути заповнена однією з мов країн ЄС. Також у разі наявності в імпортера коду авторизації декларацію інвойс можна не підписувати. При цьому поданий документ слід надавати в оригіналі і залишати в митному органі України. При цьому оскільки декларація інвойс є фінансовим документом, який у подальшому може знадобитися імпортеру, то у випадку надання її оригіналу дозволяється залишити в митному органі України копію, завірену імпортером. Тільки за таких умов імпортеру буде надано преференції на імпортований товар.

Крім цього, спікер звернула увагу, що преференційний режим, передбачений Угодою про асоціацією, застосовується лише до товарів, транспортованих безпосередньо між Європейським Союзом та Україною (пряме транспортування). Проте існують випадки, коли товари в складі однієї партії можуть бути транспортовані через інші території. Наприклад, вантаж з Литви прямує до України через територію Республіки Білорусь. Угодою про асоціацією встановлено збереження преференційного режиму для таким товарів за умови дотримання певних умов. Зокрема, імпортер/експортер повинні будуть надати певні документи митним органам країни імпорту у вигляді єдиного транспортного документа, який регламентує перевезення товарів з країни експорту через країну транзиту, або сертифіката, виданого митними органами країни транзиту з:

• повним описом транспортованих товарів;
• зазначенням дат розвантаження та перевантаження товарів і, за необхідності, назв суден або інших використаних транспортних засобів;
• підтвердженням умов перебування цих товарів у країні транзиту, або в разі відсутності цих документів — будь-яких документальних свідчень.

Про використання митних складів для реалізації лікарських засобів розповіла Оксана Дрозач, старший фахівець PWC Україна, співголова митного комітету Американської торговельної палати в Україні. Вона звернула увагу, що Митним кодексом України ще в 2012 р. було запроваджено можливість здійснювати торгівлю товарами з митних складів (митних ліцензійних складів). Це означає, що компанії-імпортери отримали наступну можливість:

• відтермінувати сплату митних платежів за товари, не затримуючи їх постачання, якщо окремі комерційні умови продажу імпортованих товарів ще не визначено (наприклад покупець товару, ціна, умови оплати тощо);
• управляти валютними ризиками шляхом подрібнення партій товарів та оформлення їх на імпорт відповідно до необхідності;
• перекласти обов’язки щодо митного оформлення імпорту товарів на дистриб’юторів (у разі необхідності);
• розширити комерційні операції, продаючи ввезені в Україну товари на експорт без сплати імпортних митних платежів в Україні.

При цьому також потрібно враховувати вимоги законодавства про проходження контролю за лікарськими засобами. Додатково, якщо компанія хоче скористатися преференціями, запровадженими Угодою про асоціацію, на кожну окрему партію товару доведеться ретроспективно отримувати сертифікат з перевезення або декларацію інвойс.

Водночас для реалізації препаратів через митні склади необхідно детально опрацювати наступні питання. По-перше, потрібно враховувати можливі нюанси операції, що можуть призвести до ускладнень у процесі визначення митної вартості товарів. Це може бути викликано в першу чергу тим, що товар може бути розміщений на складі за попередньою орієнтовною вартістю, а фактична ціна продажу з покупцем (або з декількома покупцями) може бути узгоджена пізніше. Компаніям необхідно бути готовими обґрунтувати зміни в ціні та її відповідність умовам ринку митним органам. По-друге, необхідно узгодити з банком, який обслуговує компанію, процедуру закриття валютного контролю. Це пов’язано з тим, що банки зазвичай вимагають стандартну імпортну декларацію для цілей валютного контролю протягом 90 днів з моменту здійснення передоплати за товар. У даному випадку протягом зазначеного терміну таку декларацію ще може бути не оформлено. По-третє, для компанії-нерезидента може виникати ризик постійного представництва у разі залучення агентів для пошуку покупців та укладання договорів на продаж товарів, які вже ввезено в Україну та розміщено на митному складі. Це означає, що нерезиденту для здійснення таких операцій із залученням агента доведеться зареєструвати своє комерційне представництво на території України, вести його облік та сплачувати податки.

Крім того, О. Дрозач окремо зупинилася на можливому запровадженні найближчим часом інституту Уповноваженого економічного оператора (УЕО) в Україні. Відповідну законодавчу ініціативу було презентовано Мінфіном 12 лютого 2016 р. Спікер зазначила, що можливість отримання статусу УЕО було передбачено в Митному кодексі України ще в 2012 р., але для практичної її реалізації не вистачало ряду підзаконних актів. У процесі їх розробки було зроблено висновок, що для того щоб не втратити конкурентних можливостей на європейському ринку та претендувати на взаємне визнання українських УЕО в ЄС, необхідно доопрацювати критерії для отримання такого статусу. Презентований Мінфіном законопроект найбільш наближений до європейської практики.

Відповідно до законопроекту для всіх УЕО митне оформлення буде відбуватися в першочерговому порядку із застосуванням нижчого порогу ризику для вибору митних формальностей. Законопроектом також передбачено й цілу низку спрощень, які будуть надаватися відповідно до виду сертифікату УЕО.

Планується запровадити такі види сертифікатів: «щодо надійності і безпеки»; «на спрощення митних процедур».

Для сертифіката «щодо надійності і безпеки» передбачено такі спрощення:

• застосування короткої ввізної декларації з меншою кількістю відомостей;
• попереднє повідомлення про проведення митного огляду та вибір місця його проведення.

Даний сертифікат буде цікавий компаніям, які хочуть прискорити проходження вантажу через кордон і процес його доставки.

Для тих, хто матиме сертифікат «на спрощення митних процедур», передбачено низку спрощень, які будуть корисними для компаній, які ведуть свою діяльність здебільшого всередині країни (спрощення переважно стосуються процедур прийому товару, оприбуткування товарів, їх декларування та випуску, опломбування тощо).

Таким чином, УЕО надаються досить серйозні спрощення, з одного боку, а з іншого — держава делегує частину своїх функцій, зокрема контролюючого органу, у зв’язку з чим висуваються істотні вимоги до компаній — претендентів на статус УЕО. Зокрема, такі претенденти мають дотримуватися законодавства; мати надійну систему обліку звітності та документації, підтверджену платоспроможність (можуть продемонструвати ресурси для покриття своїх зобов’язань тощо); дотримуватися стандартів надійності й безпеки (неможливий несанкціонований доступ до товарів, які навантажуються чи перебувають під митним контро­лем тощо).

Для отримання статусу УЕО компанії повинні провести попередній аналіз дотримання критеріїв. У разі позитивного результату необхідно визначиться з типом сертифіката, який необхідний компанії, заповнити анкету самооцінки та подати її разом із заявою до митного органу. Після цього митний орган буде проводити перевірку заявлених відомостей (терміном до півроку). Тільки після такої перевірки митний орган зможе винести рішення, чи відповідає компанія-претендент визначеним критеріям. При цьому спікер зазначила, що навіть після отримання статусу УЕО компанії мають бути готові до того, що митні органи можуть проводити постконтроль дотримання оператором критеріїв.

Запровадження та використання інституту УЕО має стати вагомим кроком на шляху до підвищення культури ведення бізнесу в Україні не лише УЕО, але й їх партнерами та контрагентами. Вести бізнес в Україні чесно має стати вигідно.